Мікронавчання (англ. microlearning) є навчанням невеликому обсягу матеріалу за короткий проміжок часу. ​
Однією з найважливіших вимог до успішного навчання є регулярна навчальна діяльність. Проблема сучасної системи навчання полягає в тому, що учні часто застрягають під час використання традиційних систем навчання, оскільки вони не можуть мотивувати їх до швидкого навчання та творчого мислення. Успішне навчання вимагає регулярного отримання знань і збереження їх у пам’яті якомога довше. Проблема з традиційними методами навчання полягає в тому, що розум учня закріплений у своєму стані, і це не дає йому жодної мотивації для отримання нових знань і вдосконалення своїх навичок. Мікронавчання надає нову парадигму навчання, яка може дозволити розділити знання та інформацію на невеликі частини та надати їх учням. Мікронавчання може зробити навчальні предмети легкими для розуміння та запам’ятовування на більш тривалий період. Ми можемо зробити висновок, що використовуючи методи мікронавчання, можна підвищити результативність та ефективність навчання. Крім того, знання можуть запам’ятовуватися на довші періоди часу.
Мікронавчання має на увазі отримання знань дрібними порціями, з незмінним повторенням і ускладненням. Так, важливо, щоб уроки були короткими та швидкими. Але якщо просто розбити довге відео на більш короткі курс не стане мікронавчанням. Мікроодиниці мають бути цілеспрямованими — кожен урок навчає закінченої дії. А сукупність цих уроків формує загальну повну картину теми, що вивчається. 
Такий підхід може застосовуватись для набуття професійних (виробничих) навичок. Системи оцінки результатів мікронавчання беруть до уваги безліч різних факторів, при цьому вони можуть бути адаптовані для потреб конкретного навчального процесу. 
Техніки мікронавчання дозволяють організувати індивідуальний підхід до кожного учня.

Коннективізм (запропонований Джорджем Сіменсом) [George Siemens. Connectivism: A Learning Theory for the Digital Age. December 12, 2004 ] ґрунтується на теоріях мережі, хаосу, складно організованих та самоорганізованих систем.
Вчення, за Сименсом, – це процес, який відбувається у невизначеному, мрячному і змінному середовищі, в якому постійно відбуваються зрушення основних елементів. Цей процес не може бути повністю під контролем особистості. Вчення може підтримуватися ззовні і полягає в поєднанні інформаційних джерел. Це об'єднання інформаційних вузлів дозволяє нам підніматися на більш високий рівень розуміння. 
Коннективізм розуміється не з точки зору індивідуалізму, а з соціальної точки зору: знати - це ділитися. Тобто, людина може доповнювати власні точки зору через точки зору інших людей, які мають власний досвід. Тому різноманітність точок зору не повинно бути негативною формою релятивізму, а джерелом знань для тих, хто має більшу розумову гнучкість завдяки цій відкритості ідей.​
Навчання - це тривалий досвід, який присутній у різних сценаріях навчання, наприклад, у взаємовідносинах у мережі, групах нарадників, соціальних мережах чи професійному середовищі. Знання народжуються з уміння спостерігати за зв’язками.
Ця теорія не тільки має раціональний критерій, але й апелює до інтелекту емоцій, щоб показати важливість союзу між ними думки та емоції як дві площини, що впливають одна на одну.​
Вчитися - це процес формування та розвитку мережі, до якої суб'єкт освіти поступово приєднує все нові вузли, з якими він встановлює зв'язки. Вузлами можуть бути зовнішні сутності, які ми можемо використовуватиме формування мережі. Вузлами можуть бути люди, організації, бібліотеки, веб-сайти, книги, журнали, бази даних або будь-яке інше джерело інформації. Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів, яких ми підключаємо у формі джерел інформації та знань.
Навчання, що відбувається в нашій голові, є формування внутрішньої нейронної мережі. Навчальні мережі (навчені мережі) можна розглядати як зовнішні структури, які ми постійно створюємо і перебудовуємо, щоб йти в ногу з часом, постійно набувати досвіду, створювати і підключати нові зовнішні знання. Навчальні мережі можуть сприйматися як внутрішні структури, які у нашій свідомості і перебувають у постійному процесі створення моделі розуміння.
Коннективізм підкреслює несталий, динамічний характер навчання. Наші рішення ґрунтуються на постійно змінюваних підставах.​

Ми робимо спільноту для онлайн занять та спілкування.​
Учасники та підписники:Є ті, хто у спільноті, але з тих чи інших причин не бере участь у зустрічах – це пасивні учасники спільноти зустрічей, вони є потенційними учасників зустрічі та спостерігачами.● Відсоток учасників проєкту за певний період дорівнює співвідношенню кількості учасниківзустрічей в цьому періоді до кількость підписників або● Кількість підписників дорівнює кількості учасників зустрічей поділено на відсоток учасників.
Відсоток участі:Кожен учасник у певний період часу обирає певну кількість зустрічей для того, щоб взяти участь у них.● Відсоток участі в проєкті дорівнює співвідношенню середньої кількості обраних одним учасником зустрічей в проєкті до загальної кількості зустрічей за цей період

Формула спільноти Групіус:

Приклад:Припустимо, що учасник готовий виділити на зустрічі на тему спільноти максимально 3 години на тиждень, тобто це 12 години на місяць, при тому, що одне заняття в середньому триває 1 годину.Припустимо, він хотів би відвідати кожне 10 заняття, тобто з 10 переглянутих, вибрати одне, таким чином його відсоток участі дорівнює 10%Максимальна кількість занять у каналі тоді = (12/1)/10% = 120
Висновок 1:Якщо ми збільшуємо кількість або триавість занять або спілкування у спільноті, а час, який учасник готовий виділити на таке спілкування не збільшується, збільшення кількості або тривалісті занять веде до зменшення відсотку участі.
Висновок 2:Якщо вісдоток участі впаде нижче за якийсь суб'єктивний поріг, то учасники втрачають інтерес до спільноти.

Правило спільноти Групіус